Кам'яна бібліотека


В квітні 1927 року на території сучасної Донецької та Запорізької області був заснований заповідник «Кам'яні могили».

Якщо розглядати його з історично-археологічної точки зору, то ця територія знаменита як місце поховання в курганних могильниках та біля їх підніжжя представників багатьох археологічних культур, починаючи від сучасників єгипетських пірамід і закінчуючи скіфами та половцями. З дохристиянських часів Кам'яномогильне урочище використовувалось в ритуальних церемоніях як культова місцевість впродовж чи не всього часу існування людини в Азовсько- Чорноморському регіоні. Саме тут, за однією із версій, відбулася відома битва на річці Калка між русичами і ченгісханськими ордами у травні 1223 року. Вибір саме цієї місцевості для доленосної для Київської Русі і для всього слов'янського світу битви, імовірно, не випадковий. З ним же пов'язані сміливі гіпотези сучасних дослідників древніх цивілізацій.

… За час від Геродота і Флавія до наших днів історична наука пережила чимало великих відкриттів. Але найбільш значущі з них перш за все були зв'язані не стільки з археологічними знахідками пам'ятників матеріальної культури, скільки із знахідками писемних джерел. З відкриттів останніх століть справжній переворот у світовій історії зробили дешифрування давньоєгипетського ієрогліфічного письма французьким ученим Ж.-Ф. Шампольоном (1822 р.), асіро-вавілонського клинопису німецьким філологом Г.Ф.Гротефендом та англійським дипломатом Г.К.Роулінсоном (1857 р.) і крітомікенської писемності англійським дослідником М.Вентрісом (1951-53 рр.).

Сьогодні історична наука, імовірно, знов стоїть на порозі сенсаційного відкриття. Відомий історик, фахівець з шумерології Анатолій Георгійович Кифішин (Кифішин Анатолій Георгійович — визначний мовознавець-шумеролог, доктор історичних наук, професор Інституту археології РАН), який займався розшифруванням петрогліфів численних гротів і печер Кам'яної Могили, дійшов висновку про існування в цих місцях в VII-III тисячоліттях до н.е. протошумерської цивілізації. Вже тоді, тобто 85 віків тому, ця цивілізація знала основи астрономії, секрети плавки металів, плуг і колісницю, мала свою писемність. Учений з повною відповідальністю стверджує, що більш давнього пам'ятника писемності історії, як Кам'яна Могила, ніде у світі поки що не відкрито.

Все це докорінно ламає існуючі досі уявлення про стародавній світ і осередки цивілізації, які, згідно з сучасними уявленнями, з'явились у IV-I тисячоліттях до н.е. в долинах великих річок Північно-Східної Африки та Південної Азії.

Вважається, що саме тут уперше зародились наукові знання, досягли відносно високого розвитку землеробство, архітектура, різні види мистецтва. Знову ж саме Стародавній Схід визнається прабатьківщиною писемності, яка вже пізніше в трансформованому та видозміненому вигляді поширилася поміж іншими народами Африки й Євразії. Якщо ж виходити з останніх досліджень кам'яномогильних ієрогліфів і рисунків, проведених Кифішиним, то можна припустити, що прабатьківщиною майбутніх великих цивілізацій були не Месопотамія, не долина Нілу, не Середземномор'я, а територія, яку займає тепер Південно-Східна Україна, тобто Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Херсонська області та Крим. У ту сиву давнину Кам'яна Могила була сховищем і поширювачем набутих знань людей епохи пізнього палеоліту, а потім мезоліту і неоліту. Відкриття й дешифрування знайденої тут протошумерської писемності (термін Кифішина) у прямому й переносному значенні змістили в просторі та в часі історію стародавнього світу. Що стосується віку писемності, то він збільшився зразу на три з половиною тисячоліття.

Довгорічні дослідження привели до відкриття більш ніж 500 гротів та печер, на стелях і стінах яких було знайдено декілька тисяч рідкісних наскельних зображень — своєрідної «кам'яної» бібліотеки. Хронологія цих зображень, на думку їх дослідників, охоплює великий історичний період — з XIV-XII тисячоліть до н.е. і до XII століття н.е. Кам'яномогильні малюнки наносилися на пісковик не фарбами, як, наприклад, у Франції, Іспанії або Північній Африці, а протирались або продряпувалися шматком гострого камінця, утворюючи своєрідні заглиблення, які інколи заповнювались чорною фарбою. Цей матеріал вимагав нетрадиційного підходу, всебічного аналізу і осмислення. Сумнівів не залишалося: перед А.Кифішиним було шумерське письмо, тільки більш архаїчне, ніж те, яке йому доводилось розшифровувати раніше. Перший напис, який він прочитав практично зразу, сповіщав: «Шара — цар країни і семи племен». Далі була складна, непересічна праця над розшифруванням обраних 61 гроту та 4-х сховищ, де збереглася унікальна бібліотека-архів — 130 написів-панно і 160 кам'яних табличок.

Менш як за рік (з 1994 р.) А.Кифішину вдалося зробити переклад та ідентифікувати з іншими відомими джерелами понад сорок написів. В основному вони носили релігійно-ритуальний характер. Було прочитано літопис, який зафіксував імена першої й другої династій протошумерських і шумерських царів. Відкривав довгий династичний ряд правитель на ім'я Думузі. Далі йшли Салькалямдук, Аіндугуд, Месломтаза, Ніндара…

Сьогодні існує тверде переконання, що 65 написів-панно належать до протошумерської і шумерської писемності VII-III тисячоліть до н.е. Ще стільки ж панно належать до мезоліту і пізнього палеоліту і датуються XII-VIII тисячоліттями до н.е. Один з таких написів в сучасній інтерпретації сповіщав: «На річці Нунбірду (річка Молочна) цариця Салькалямдук судом води правителя Маршага судила...». На думку перекладача, суд над Маршагом відбувався на Кам'яній Могилі в 2493 р. до н.е., що підтверджують і раніше прочитані ним шумерські документи. Цариця Салькалямдук — справжня історична особа, бабуся знаменитого засновника першої династії Ура, царя Месопотамії.

А.Кифішин стверджує: «Мною установлено, що архів Кам'яної Могили охоплює період з середини VII до середини III тисячоліть до н.е. Нижня дата чудово „засікається“ архівами архаїчного Ура (2580-2504 рр. до н.е.) і Шурупака (2532-1083 рр. до н.е.) (мова йде про глиняні таблички, знайдені при розкопках цих давньошумерських міст). І в кам'яномогильних, і в шумерських написах фігурує цар Аіндугуд, цариця Салькалямдук, Маргаш, Месалім. Окремі написи з Кам'яної Могили, в тому числі дві — династії царів, були знайдені в Чатал Хююці (неолітичне поселення в Південній Туреччині). Вони датуються більш пізнім періодом, тому я відношу їх до копій, які зробили чаталхююцькі жерці, які побували на Кам'яній Могилі. Копії деяких кам'яномогильних написів є ще у Вербівці (розкопки поблизу м. Чигирина, Черкаська область). Є на Кам'яній Могилі згадки про бога вітру Енліле. Описані його діяння, страждання і смерть. В шумерській релігії цей бог вітру також є — про нього дійшли до наших днів дві поеми. На одному з кам'яномогильних панно я виявив палеолітичну карту річок України. На ній позначені Дніпро, Південний Буг, Дністер, Молочна. Подібна карта була знайдена в 1971 році при розкопках архаїчного Ура. Порівнюючи ці карти, я переконався в їх разючій подібності: збіг стародавніх назв річок і їх богів, тотемні позначення.

В результаті я дійшов висновку, що Кам'яна Могила була головним святилищем протошумерських племен, а потім і шумерських держав Дворіччя, збирачем і розповсюджувачем величезної кількості інформації, яка, безперечно, зіграла роль у розвитку й формуванні багатьох етносів. Кам'яна Могила була в той час своєрідною Меккою, куди з усіх кінців світу збиралися жерці, могутні правителі і прості смертні. Жерці переписували і звіряли тут тексти, здійснювали жертвопринесення, царі вершили суди або вимолювали багатство і могутність. Що стосується протошумерської мови, то вона, скоріш за все, була мовою касти жерців, тому її знали і розуміли тільки посвячені. Пізніше цю архаїчну мову й письмо привласнили шумери і користувалися нею ще протягом 500 років. До речі, в ході розшифрування я виявив, що кам'яномогильним мудрецям були відомі плуг, колісниця, плавка металів. Вся ця інформація протягом тисячоліть зберігалась у суворій таємниці. Жерці вважали, що цими винаходами можуть користуватися тільки боги, але аж ніяк не прості смертні».

У своїх дослідженнях А.Г.Кифішин і ряд інших учених — В.Д.Даниленко, Б.Д.Михайлов, Л.І.Акимова — розглядають також питання перехрещення та взаємопроникнення культур різних народів і епох. Порівнюючи тексти шумерських епосів, старогрецьких міфів, Рігведи і Авести, Біблії, староруського (староукраїнського — прим. ред.) народного ритуального календаря з дешифрованими кам'яномогильними текстами, вона виявили дуже багато подібних сюжетів і тем. Учені переконані, що культура загадкової протошумерської цивілізації зробила величезний вплив на всі подальші культури, в тому числі і на слов'янську.

Очевидно, що набуті найдавнішою цивілізацією знання передавались не тільки прямим шляхом — із уст в уста або із рук в руки. До слов'янських народів писемність, релігія, наука прийшли скоріш за все ще й побічним шляхом — через Стародавню Грецію і Візантію. Проте це припущення потребує більш глибокого і різнобічного вивчення та осмислення. Однак, що безперечно, якраз Кам'яні Могили (Шу-Нун шумеро-аратських часів) стають сьогодні ключем до прочитання стародавніх «кам'яних книг» людства.

Олександр Гросов
«Схід» (Донецьк), № 4(21), травень-червень 1998.


  • +1
  • 22 апреля 2010, 13:37
  • admin

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зарeєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.