Рейтинг
+1.13
голосів:
1
avatar

Цікавинки  

Детектив з гетьманським золотом (Частина 5)

Нова адреса — нью-йоркська

На пошукове оголошення у Південній Америці не відгукнувся, мабуть, ніхто.

А тим часом громадське зацікавлення Полуботковим спадком підігрівала преса. У газеті, «яка представляє інтереси промислових кіл Швейцарії», того ж таки 1964 р. з’явилася стаття Гриця Полтавця «До сенсації стосовно незвичайної спадкової справи» (на неї 1990 р. посилався в «Літературній Україні» Е.Першін). Прикметно, що частина фактичних даних у ній повністю збігається з паризьким джерелом.

( Читати далі )

Детектив з гетьманським золотом (Частина 4)

Бразильський претендент

Одного чудового дня року 1922 у двері представництва Радянської України у Відні постукали. Впущений охоронцем чоловік про себе повідомив лише, що прибув здалеку, аж із Бразилії. Ну, а решту скаже тільки панові амбасадору.

( Читати далі )

Детектив з гетьманським золотом (Частина 3)

Летаргійний сон на два століття

У гетьмана ж було три доньки — Олена та дві чомусь з однаковими іменами, дві Ганни, старша й молодша, і син. Одні дослідники називають його Остапом, інші — Андрієм, а дехто і взагалі стверджує, нібито був ще й молодший — Яків. У кожному разі, саме нащадкові по чоловічій лінії батько й довірив таємницю, що з родинної ставала загальноукраїнською. І вручив копію листа-заповіту. Бережи, синку, як зіницю ока! То єдиний ключ до лондонських сховищ.

( Читати далі )

Детектив з гетьманським золотом (Частина 2)

А чи були бочки з козацьким золотом?

Прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України спричинило, окрім усього іншого, вибух громадського інтересу до історії, віддаленої на два і три чверті століття. Вона вражала уяву. Усі в один голос заговорили про так званий скарб Полуботка в Bank of England, тобто в Англійському банку. (Деякі джерела називають, щоправда, банк Ост-Індської компанії.) Згадками про казкові багатства, заповідані гетьманом українському народові, зарясніли наші газети, збурилися хвилі ефіру, одразу почали знімати фільм, писати художні твори. Навіть у парламенті з нагоди візиту до Києва «залізної леді» Маргарет Тетчер пролунав депутатський запит нашого письменника, знавця історії Романа Іваничука. Густі трильйонні нулі, що шикуються в ретроспективу минулих століть і губляться у їхній загадковості, та ще й у повновагих фунтах стерлінгів… Чи не ставатиме дедалі дражливішою ця майже детективна історія на тлі одвічних дірок у бюджеті, заборгованості із зарплат і пенсій, заниження життєвих стандартів?

( Читати далі )

Детектив з гетьманським золотом (Частина 1)

Це потьмяніле олійне полотно в старому, покритому бронзою багеті висить у моєму домашньому кабінеті невідь-скільки років. Тож до нього, здавалося б, давно вже можна було звикнути, не помічати, як і інші, не змінні з роками атрибути побуту — меблі, книжки чи друкарську машинку. Тим паче що попервах, доки картина не опинилася в нас, я не дуже її шанував: як на мене, пензель був не вельми вправний, напівпрофесійний, чи що.

( Читати далі )

Веб камера з Майдану Незалежності запис-посилання

Веб камера з Майдану Незалежності, м.Київ

Ukraine is beautiful country

Упирі і привиди Чернігова

У старому Чернiговi любили оповiдки про привидiв. Чого тiльки не розповiдали — i про спiваючий надгробний пам'ятник у виглядi прекрасної жiночої скульптури на цвинтарi Єлецького монастиря, i про мертву дiвчину, що привела лiкаря до хворої матерi. I про дочку Кочубея — Мотрю, яка никає в нiч на Iвана Купала бiля будинку полкової канцелярiї на Валу, охороняючи скарби Мазепи.

Та все ж жоднiй з таких легенд не вдалося зрiвнятися по таємничостi i зловiсностi з iсторiєю про чернiгiвського полковника — упиря Василя Дунiна-Борковського (1640-1702 рр.) — однiєї з найодiознiших чернiгiвських постатей всiх часiв, можливого нащадка датського королiвського роду Дуненiв i графiв Священної Римської iмперiї, одного з найбагатших магнатiв Гетьманської України, Генерального обозного Вiйська Запорiзького, людини кола гетьманiв Мазепи i Самойловича…

( Читати далі )

Кам'яна бібліотека

В квітні 1927 року на території сучасної Донецької та Запорізької області був заснований заповідник «Кам'яні могили».

Якщо розглядати його з історично-археологічної точки зору, то ця територія знаменита як місце поховання в курганних могильниках та біля їх підніжжя представників багатьох археологічних культур, починаючи від сучасників єгипетських пірамід і закінчуючи скіфами та половцями. З дохристиянських часів Кам'яномогильне урочище використовувалось в ритуальних церемоніях як культова місцевість впродовж чи не всього часу існування людини в Азовсько- Чорноморському регіоні. Саме тут, за однією із версій, відбулася відома битва на річці Калка між русичами і ченгісханськими ордами у травні 1223 року. Вибір саме цієї місцевості для доленосної для Київської Русі і для всього слов'янського світу битви, імовірно, не випадковий. З ним же пов'язані сміливі гіпотези сучасних дослідників древніх цивілізацій.

( Читати далі )

Трипільська культура й українська мова

У V–ІІІ тисячоліттях до н. е. на території України, Молдови, Румунії процвітала знаменита трипільська культура з оригінальною мальованою керамікою, будівництвом (зокрема, двоповерховими і навіть триповерховими житлами), великими поселеннями (які називають протомістами) площею в кілька сотень гектарів, своєрідною міфологією, центральними образами якої були богиня-мати (як символ материнства і земної родючості), бик (як символ сили, родючості, неба і небесних явищ) і змія (як символ вічності, вічного руху). Назва цієї культури (як і інших археологічних культур) у науковій літературі зазвичай пишеться з малої літери, оскільки йдеться про певний культурний тип, що має власні визначальні особливості. Першовідкривач трипільської культури як комплексу своєрідних пам’яток – визначний український археолог В. В. Хвойка (1850–1914).

( Читати далі )