Ярополк II (1132-1139)

Ярополк II не мав ані здібностей Мстислава, ані його твердої волі. Він сам викликав ряд конфліктів, що сприяли міжусобиці дядьків Мономаховичів з племінниками Мстиславичами. Перед у цій боротьбі вели найталановитіші: Юрій Довгорукий Мономахович, князь Ростовсько-Суздальський, та Ізяслав Мстиславич, князь Полоцький і Туровський.

( Читати далі )

Мстислав I Великий (1125-1132)

Продовжуючи правління Володимира, Мстислав I твердо тримав у покорі князів і був «в отця место». Року 1130 він захопив всю Білу Русь — Полоцьке князівство, а князів Полоцьких заслав до Греції. Поза його владою залишилися тільки Галичина Ростиславичів та землі, якими володіли Святославичі, не більше як 1/4 частина всієї території. Навіть у Новгороді, де князював Мстислав понад 20 років, до 1117 р., він користався авторитетом та любов'ю. Між іншим, після смерти першої жінки Христини одружився Мстислав з дочкою посадника Новгородського, Завидича.

( Читати далі )
  • 0
  • 3 февраля 2011, 11:35
  • admin
  • 1

Святослав II (1073-1076)

Святослав правив надто короткий час, і відомості про нього дуже бідні. Серед них можна виділити дві важливі групи фактів. Насамперед — пробудження громадської думки, з якою Святослав мусів рахуватися. Носієм такої думки виступив Києво-Печерський манастир, де скупчилася розумова еліта України. Найбільше значення в тому манастирі мали його основоположники — Антоній і Теодоcій. За правління Ізяслава його прихильником був Теодосій. Антоній, як видно, був в опозиції до Ізяслава, не знати ближче чому; він був на боці Всеслава, і коли 1069 року Ізяслав повернувся до Києва, Антонія переховував у Чернігові Святослав. М. Грушевський припускав, що за тих часів до Святослава могло перейти більше людей, незадоволених з Ізяслава.

( Читати далі )

Упирі і привиди Чернігова

У старому Чернiговi любили оповiдки про привидiв. Чого тiльки не розповiдали — i про спiваючий надгробний пам'ятник у виглядi прекрасної жiночої скульптури на цвинтарi Єлецького монастиря, i про мертву дiвчину, що привела лiкаря до хворої матерi. I про дочку Кочубея — Мотрю, яка никає в нiч на Iвана Купала бiля будинку полкової канцелярiї на Валу, охороняючи скарби Мазепи.

Та все ж жоднiй з таких легенд не вдалося зрiвнятися по таємничостi i зловiсностi з iсторiєю про чернiгiвського полковника — упиря Василя Дунiна-Борковського (1640-1702 рр.) — однiєї з найодiознiших чернiгiвських постатей всiх часiв, можливого нащадка датського королiвського роду Дуненiв i графiв Священної Римської iмперiї, одного з найбагатших магнатiв Гетьманської України, Генерального обозного Вiйська Запорiзького, людини кола гетьманiв Мазепи i Самойловича…

( Читати далі )