Ординація 1638 р. та 10 років «золотого спокою»

Підписавши тяжккі умови перемиря, козаки пробували відборонитися від них «королівською ласкою», але даремне. Козацькі депутати вернулися з Варшави впорожні й наприкінці 1638 р. почалася реорганізація реєстрового козацтва.

Козаччину знову обмежено, тепер до 6000, відібрано їм право вибирати старшин, та настановлено полковників поляків. Дозволено реєстровикам жити тільки у черкаському, корсунському й чигиринському старостві, а все, що опинилося поза реєстром, примушено повернутися в підданство…

( Читати далі )

Козаки і кулінарія: козацький куліш

У давнину на Запорізькій Січі жили тільки чоловіки, жінкам вхід до цієї «святині козацтва» був заборонений. Тому й не дивно, що рецепт справжнього українського кулішу відомий лише козакам.

Обов'язкова умова — страва готується на вогні під відкритим небом.

Сім простих кроків до смачного козацького кулішу:
1. Розпалити вогнище і поставити на нього казан.
2. Порізати шматочками сало, м'ясо та цибулю.
3. У розігрітий казан кинути сало та цибулю і дочекатися, поки цибуля набуде золотавого кольору.
4. Кинути телятину і смажити до готовності.
5. Нарізати квадратиками перець, помідори та моркву і додати в казан.
6. Промити пшоно (1,5 кілограма на п'ятдесят порцій) і варити до готовності.
7. Додати спеції та зелень за смаком.

Ви ще не захлинулись власною слиною? :)

( Читати далі )

Оліфер Голуб (1622-1623)

Наступником по Сагайдачному обрала козацька рада, зібрана дня 23. квітня 1622 р. на р. Русяві, Оліфера Остаповича Голуба. Він пробував продовжувати примирну політику свого попередника й не дразнити польської влади, але про обмеження козаків до 2—3 тисяч, як цього вимагав уряд, він не хотів, тай не міг, думати.

( Читати далі )

Козацькі походи на Московщину і Туреччину (1602-1614)

Війна затяглася. По перших успіхах прийшли невдачі, що разом з тяжкими умовами боїв на холодній півночі, знеохотили козаків до того, що вони махнули рукою на Ливонію, й через Білорусь помандрували до дому. Втративши гетьмана та багато старшин і рядовиків, змаргавшись у боях, вони розуміли, що за знесення на них баніції заплатили з лишком.

( Читати далі )

Самійло Кішка (1598-1602, друге гетьманування)

Під такий тяжкий час мов сонце освітило козацтво — повернувся з турецької неволі гетьман Самійло Кішка, упорядчик перших козацьких походів на море. Поки на Україні минали славні часи Богдана й Підкови і тяжкі часи Наливайка й Лободи, Самійло Кішка, захоплений турками у неволю, плавав на турецькій галері, прикутий ланцюгами до гребки, і не бачив нічого, опріч води та неба. Коли-не-коли, може, галера приставала до Очакова або проїздила повз острів Тендру, так тоді Кішка знав, що тут близько рідний Дніпр і Січ-мати, та важкі ланцюги нагадували йому, що він для України вже вмер.

( Читати далі )

Михайло Ружинський (1585-1587)

Останні походи відбулися вже під проводом князя Михайла Ружинського, бо Микошинський, через те що допустив утопити королівського посланця, мусив уступитися з гетьманства. Перший похід Ружинського був під Перекоп, а другий — на річки Кальміус та Берду. З тих походів запорожці пригнали до Січі 40 000 татарських коней. Від часу тих походів запорожці й почали мати землі по річках Кальміусу та Берді за свої.

( Читати далі )

Іван Свірговський (1574-1575)

Року 1574 козацтво вплуталося в молдавські справи. Молдавський господар Івоня звернувся до польської шляхти і до козаків, щоб допомогли йому скинути турецьке ярмо. На те прохання одгукнувся й Свірговський, прозваний у піснях гетьманом. Зібравши козаків, він вирушив походом до Дністра і, сполучившись там з Івонею та молдавським військом, погромив турецькі залоги у Тягині, Білгороді та Браїлові, добувши всі ті городи, поруйнував їх; коли ж на поміч туркам з Буджаку вийшли татари, Свірговський пішов їм назустріч і, упень погромивши, одігнав назад.

( Читати далі )

Дмитро Вишневецький-Байда

Першу Січ чи власне городок на Запорожжі збудував князь Дмитро Вишневецький. Це був заможний пан із Волині, мав значні маєтки, але кинув спокійне життя й цілою душею приляг до «козакування» і боротьби з татарами. В 1553 р. Вишневецький зібрав «роту» козаків із погряничних осель, більш ніж 300 людей, озброїв їх і пішов за Дніпрові пороги. Там на острові Мала Хортиця побудував замок і почав ізвідтіль воювати з татарами. Виправлявся далеко у степи, нищив татарські оселі і став дуже небезпечний для Криму. Маючи опору у своїм замочку, він міг татарам шкодити більш ніж дотеперішні козаки-уходники. Тимто татари рішили його замок зруйнувати. У січні 1557 р. кримський хан із великим військом підплив човнами під Хортицю, 24 дні облягав замок, але не добув його й мусів відступити. Аж у літку вдруге із ще більшою силою прийшов на Запорожжя й таки переміг Вишневецького. Козацькій залозі не стало харчів, козаки почали розбігатися і князь Дмитро мусів покинути Хортицю. — Татари укріплення зруйнували.

( Читати далі )

Ми - українці і повинні пам'ятати хто ми і звідкіля наші корені.

З давніх — давен людям відомо: «дерево життя» — це гілочка, на якій ростуть три листочки, перший — символ минулого часу, другий — сучасного, третій — майбутнього часу.

Зображення «дерева життя» зустрічаються на давніх каменях і свідчать, що люди в сиву давнину знали про нерозривний зв'язок минулого, теперішнього і майбутнього. Усе навколошнє — це наслідок минулих подій, а в тому, що відбувається нині, зароджується майбутнє.

( Читати далі )

Козацька слава (частина 4)


Козак-бандурист. Ф. Стовбуненко, олія, 1890 рік.


Запорожець. А. Манастирський, олія, 1932 рік.

( Читати далі )