Матюки по-українськи

Після написання недавнього "оповідання" згадав дуже старезну статтю про правильну українську лайку. Чому я тоді при написанні не використав декілька гарних слів, не знаю. Зараз редагувати і вносити зміни в вже опублікований матеріал не дуже хочеться та й не гарно це.

От ніби просте речення:
— Шеф продає оборудование для бассейна, трошки б/у. Я в цьому не розуміюсь, але якщо цікавить — пишіть мені, я передам.

Можна з легістю перетворити на:
— Пан, трясця його матері, віддає в добрі руки за величезні гроші залізяку для створення величезної калюжі на власному подвір'ї. Кому тре — пишіть мені :)

пс: Прошу не сприймати мене серйозно, щось у мене сьогодні голова болить. Мабуть піду відпочивати.

ппс: Про що я тут написав??? Не знаю. Щось останнім часом від блогу так і тхне песимізмом та депресняком. Сьогодні випадково наткнувся на статтю "З ким краще неспілкуватись в соціальних мережах", зробив для себе деякі висновки і обіцяю в найближчому майбутньому змінити ситуацію на сайті в кращу сторону.

"Правильна" українська лайка

Теоретична розвідка в добряче підзабуту й занедбану практиками
царину української брудної лайки, а також деякі настанови по її вживанню


[ Стаття з самвидавного журналу українців у Польщі «Відрижка», що виходила десь в кінці 1980-х. ]

Національне самоусвідомлення українців зростає. Це помітно – у Києві українську мову чути дедалі частіше. Багато людей, особливо з-поміж інтелігенції, перейшло на українську. І зіткнулося з виразними труднощами. Адже творчий процес немислимий без смачного матюка. Оте саме „бля” та інші відшліфовані щоденним ужитком перли так стимулюють інтелектуальну діяльність! А тут раптом виявляється, що матюки – явище „істінно рускоє”. Як же бути свідомому патріотові?

( Читати далі )