Самійло Кішка (1598-1602, друге гетьманування)

Під такий тяжкий час мов сонце освітило козацтво — повернувся з турецької неволі гетьман Самійло Кішка, упорядчик перших козацьких походів на море. Поки на Україні минали славні часи Богдана й Підкови і тяжкі часи Наливайка й Лободи, Самійло Кішка, захоплений турками у неволю, плавав на турецькій галері, прикутий ланцюгами до гребки, і не бачив нічого, опріч води та неба. Коли-не-коли, може, галера приставала до Очакова або проїздила повз острів Тендру, так тоді Кішка знав, що тут близько рідний Дніпр і Січ-мати, та важкі ланцюги нагадували йому, що він для України вже вмер.

( Читати далі )

«Статечники» та «Наливайківці» (1597-1598)

Перемога Жолкевського над річкою Солуницею, як і рішення варшавського сойму про поставлення козаччини поза скобку закону, хоч і сколихнули основами Низовового Товариства, всежтаки не змогли припинити його живлового розвитку й росту.

( Читати далі )

Таври й Русь: шлях до розгадки (Частина 3)



Як і в хараппській культурі, культ Бика й Корови особливо виразний у трипільській культурі. В шарах цієї культури на річці Рось знайдено глиняну модель храму, прикрашену бичачими рогами. Посуд трипільці робили з вушками, схожими на роги, чотири ніжки нагадували коров'яче вим'я. На посуді зображалися й бики в запрягу. Костяна пластинка, що мала вигляд бичачої чи коров'ячої голови, містить на собі пунктирне зображення Богині-Матері, яка часто сама зображена з рогами. Роги — дуже поширений сюжет у трипільській образотворчості. Про це свідчать численні роги-букранії — наліпи на посуді, ручки ложок і черпаків у вигляді рогів. Роги зображено на спинках кріселець, де сидить Богиня-Мати. Трипільці закопували під долівками черепи з рогами биків або корів чи просто тримали їх у хаті на почесному місці. Весільний коровай теж рогатий, що засвідчують і весільні сучасні пісні, тобто теж пов'язується з биком і коровою. Саме слово коровай виявляє спорідненість із цими тваринами.

( Читати далі )

Таври й Русь: шлях до розгадки (Частина 2)

Частина 1

Тож наведемо бодай деякі факти з цієї документованої історії.

VI ст. Сирійський автор Псевдо-Захарій згадує у Причорномор'ї народ рос.

Кінець VIII ст. У «Житії Стефана Сурозького» — творі невідомого автора Х ст. — згадується руський князь Бравлин; він же згадується у «Влесовій книзі». Сурож — нинішній Судак у Криму, йому у «Влесовій книзі» відведено чимало сторінок.

( Читати далі )

Таври й Русь: шлях до розгадки (Частина 1)

Назва Русь і сьогодні привертає до себе непослабну увагу, вона так і лишається найбільшою загадкою української історії — та й не тільки української. Незважааючи на численні гіпотези, число яких уже сягає двадцяти (ЕС, 120-124) і на всі намагання упродовж не одного століття, особливого успіху тут не досягнуто. З чого, очевидно, й висновок: необхідно шукати й залучати в науковий обіг нові джерела й факти, які б пролили додаткове світло на цю проблему, дозволили б знайти новий підхід до витлумачення і цієї, і багатьох інших назв, які мають принципове значення для української історії. І такі джерела є, на сьогодні, принаймні, їх три, незалежних одне від одного.

( Читати далі )